Емоційно-фокусована терапія для пар: систематичний огляд її ефективності за останні 19 років (Кендіс К. Бізлі,Річард Еджер)

Емоційно-фокусована терапія для пар: систематичний огляд її ефективності за останні 19 років (Кендіс К. Бізлі, Річард Еджер)

АНОТАЦІЯ

Мета: метааналіз – це огляд декількох відповідних досліджень, у якому аналізуються результати кожного дослідження, а потім об’єднуються для визначення ефективності втручання. Метою цього метааналізу було оцінити, чи залишається втручання емоційно-фокусованої парної терапії (ЕФПТ), також відомої як емоційно-фокусована терапія (ЕФТ), ефективним після останнього метааналізу в 1999 році, а також визначити, чи залишаються ефективними поліпшення, відмічені в ЕФПТ, протягом певного періоду після початкового втручання.

Метод: для метааналізу було вибрано та використано дев’ять досліджень, які визначено як рандомізовані контрольні дослідження (РКД), із оригінального систематичного відбору. Ці дев’ять досліджень було використано для оцінки початкової ефективності ЕФПТ до та після терапії. Частина метааналізу, яка оцінює, чи ЕФПТ забезпечила стійке поліпшення під час спостереження, складалася із чотирьох досліджень, які ідентифікуються як РКД.

Результати: результати переконливо свідчать, що втручання ЕФПТ не тільки покращило задоволеність шлюбом (індекс Геджеса = 2,09), але й що покращення задоволеності шлюбом було стійким під час подальшого спостереження. Це стійке покращення було очевидним за результатами як повторних вимірювань Фрідмана, так і пост-гок тесту Вілкокса (χ2= 6,500, p = 0,039).

Висновок: отримані результати дають попередні підстави вважати, що ЕФПТ є ефективним методом терапії, спрямованої на покращення задоволеності шлюбом, що сприяє змінам під час терапії та підтримці цих покращень після терапії.

Посилання на статтю: Кендіс К. Бізлі та Річард Еджер (2019) Емоційно-фокусована терапія для пар: систематичний огляд її ефективності за останні 19 років, Журнал доказової соціальної роботи, 16:2, 144-159, DOI: 10.1080/23761407.2018.1563013 Посилання на цю статтю https://doi.org/10.1080/23761407.2018.1563013

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Існує багато доказів того, що розлад у подружніх стосунках не тільки завдає болю кожному з партнерів, але й негативно впливає на психосоціальне, сімейне й фізичне благополуччя людини, що призводить до депресії (Дентон, Віттенборн і Голден, 2012 р.), розладів харчової поведінки (Майєр, 2015 р.; Внук, Грінберґ і Долганті, 2015 р.) і, звичайно, розриву стосунків. У дослідженні з великою вибіркою розлад у стосунках був пов’язаний із психологічним дистресом, суїцидальними думками, соціальними порушеннями й дисфункціями, пов’язаними з роботою (Вісман і Убелакер, 2006 р.).

Дуже важливо, щоб були доступні ефективні заходи втручання для задоволення різноманітних потреб пар. На основі результатів опитування досвідчених терапевтів, проведеного у 2013 році, було зроблено прогноз, що найближчим десятиліттям терапія пар буде зростати швидше, ніж будь-який інший підхід, серед яких індивідуальна, групова й сімейна терапія (Норкросс, Пфунд і Прохаска, 2013 р.). З огляду на результати досліджень Лебоу (2014 р.), емоційно-фокусована терапія (ЕФТ) є одним із небагатьох ефективних підходів до роботи з парами, що має всі передумови для отримання провідної ролі у залагодженні конфліктів у стосунках.

Ураховуючи оцінювання результатів досліджень, проведених до 1999 року, висновки Джонсона, Ханслі, Грінберґа та Шиндлера (1999 р.) підтвердили ефективність ЕФТ для пар. А саме, метааналіз чотирьох рандомізованих контрольованих досліджень, у яких загальним засобом вимірювання була Шкала взаємної адаптації в парі (Спан’єр, 1976 р.), дав великий середньозважений розмір ефекту (d+) = 1,31, що було статистично значущим (Z = 6,42; p < 0,001). Принаймні один із двох засновників ЕФТ провів три з чотирьох досліджень, використаних у цьому аналізі. Однак, якщо терапевт працював над одним із цих досліджень, він не міг працювати в іншому з цих досліджень. Єдина інформація, яку Джонсон і його колеги надали про свою стратегію пошуку, полягала в тому, що вони обмежили свої дослідження рандомізованими контрольованими дослідженнями (РКД) щодо ЕФТ з парами.

Також проводилися ще два метааналізи, що стосуються ЕФТ. Вуд, Крейн, Шаальє та Лоу (2005 р.) провели метааналіз різних поведінкових втручань для пар, серед яких ЕФТ, зосередившись на ефективності за різних ступенів тяжкості подружніх конфліктів: легких, помірних і важких. Їхні висновки свідчать, що ЕФТ продемонструвала вищу ефективність порівняно з ізольованими поведінковими терапевтичними втручаннями в терапії помірного дистресу у стосунках. Інший метааналіз, проведений Данн і Швебель (1995 р.), порівняв поведінкову терапію, когнітивно- поведінкову терапіюта поєднання методів,які автори назвали «терапіями, орієнтованими на інсайт», до яких було включено ЕФТ. Чотири дослідження терапевтичних підходів, орієнтованих на інсайт (ТОІ), використовували ЕФТ, а два – так звану «психотерапію подружніх стосунків, орієнтовану на інсайт».

Результати показали, що ТОІ була ефективнішою за поведінкову терапію та когнітивно-поведінкову терапію в поліпшенні стосунків. Однак когнітивно-поведінкова подружня терапія була єдиним підходом, який продемонстрував поліпшення когнітивних процесів, пов’язаних зі стосунками, після терапії. Усі метааналізи, до яких входили вищезазначені дослідження, були опубліковані в 1999 році або раніше, а тому не перетинаються з поточним дослідженням.

З 1999 року ЕФТ розширила сферу застосування і перейшла від терапії пар до окремих осіб (Маклеод і Елліотт, 2012 р.), сімей (Ставріанопулос, Фаллер і Ферроу, 2014 р.), груп дорослих (Компар і Таска, 2016 р.) і груп пар (Ставріанопулос, 2015 р.). Поточне дослідження зосереджувалося виключно на рандомізованих контрольованих дослідженнях (РКД) із парами.

Однак РКД із емоційно-фокусованою терапією для пар (ЕФПТ) розширили сферу застосування до різних ситуацій. Дослідження продовжують вивчати пари з типовими проблемами у стосунках (Вібе та Джонсон, 2016 р.). Однак дослідники-практики використовували РКД для перевірки їхнього застосування в роботі з різними етнічними/культурними групами населення, зокрема вибіркові групи з Близького Сходу (Наджафі, Сулеймані, Ахмаді, Джавіді й Хосейні, 2015 р.; Султані, Шайрі, Рошан і Рахімі, 2014 р.). РКД ЕФПТ застосовували до пар, які стикалися з медичними проблемами, як-от безпліддя (Наджафі та ін., 2015 р.), діти з хронічними хворобами (Клутьє, Маніон, Вокер і Джонсон, 2002 р.), рак молочної залози (Нааман, 2009 р.) і рак у термінальній стадії (Маклін, Волтон, Родін, Есплен і Джонс, 2011 р.).

Інші РКД зосередилися на психологічних проблемах, як-от, наприклад, дружини, які страждають на депресію (Дессоль, Джонсон і Дентон, 2003 р.) або пережили травму в дитинстві (Далтон, Классен, Грінман та Джонсон, 2013 р.).

Лебоу (2014 р.) нещодавно проаналізував результати досліджень терапії пар, щоб визначити, які з них є ефективними. Два підходи виділилися як такі, що мають значну кількість досліджень і показують вагомі результати: когнітивно-поведінкова/поведінкова терапія та ЕФТ.

Він також повідомив, що одним із основних викликів у терапії пар є не те, чи поліпшення помітне відразу після терапії; але те, чи зберігається воно з часом. Він навів дані, отримані до метааналізу Джонсона та ін. (1999 р.), які свідчать про те, що ЕФТ продемонструвала збереження змін під час короткострокового спостереження змін. Метою цього дослідження є внести свій вклад до систематизованого оцінювання ефективності ЕФПТ/ЕФТ за останні 19 років, проаналізувати його ефективність для більшої кількості груп населення та для більшої кількості проблем, а також вперше систематизовано оцінити за допомогою метааналізу, чи зберігається його ефективність під час подальшого спостереження.

ЕМОЦІНО-ФОКУСОВАНА ТЕРАПІЯ ПАР: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ.

Емоційно-фокусовану терапію (ЕФТ) створили доктори Сью Джонсон і Леслі Грінберґ у 1980-х роках (Грінберґ і Джонсон, 1988 р.). Вона набирає популярності в США та в усьому світі.

В основі ЕФТ лежить надання клініцистам інструменту для зменшення конфліктів шляхом створення безпечного емоційного зв’язку. Емоційно-фокусована терапія застосовується до різних пар, окремих осіб і сімей, які стикаються з різноманітними проблемами. Однак спочатку вона була орієнтована на пари, що є предметом цього аналізу.

Теоретична основа ЕФТ походить із кількох джерел. Вона базується на гуманістичній емпіричній концепції, описаній Роджерсом (1951 р.) і Перлсом (1973 р.). Вона використовує системну теорію для розуміння того, як реакція одного з партнерів визначає реакцію іншого, а результат цієї взаємодії може викликати характерний проблемний «танець», що керується нестримними рефлекторними почуттями (Мінухін і Фішман, 1981 р.). Емоційно-фокусована терапія використовує емпіричні дослідження Готтмана про здорові та нездорові стосунки, які серед іншого підкреслюють руйнівний вплив циклів взаємодії, наповнених критикою, захисними реакціями та скаргами. Наприклад, Готтман стверджує, що чоловіки та жінки зазвичай по-різному регулюють емоції в міжособистісних конфліктах. Жінки схильні до критики та скарг (роль, яку Джонсон називає «Переслідувач»), у той час як чоловіки схильні віддалятися та відмовлятися від спілкування (роль, яку Джонсон називає «Уникаючий») (Готтман,1991 р.; Готтман і Левенсон, 1986 р.).

Теорія прив’язаності (Боулбі, 1988 р.) лежить в основі ЕФТ, де дистрес у стосунках найкраще розуміється як тривога відокремлення у відповідь на непевність зв’язку. З іншого боку, пошук і підтримання зв’язку з іншими є центральним мотивувальним фактором нашого виживання та розвитку. Коли прив’язаність знаходиться під загрозою, партнери змушені діяти в передбачуваній послідовності взаємодій, що починається з протесту та гніву, а потім – вимоги/чіпляння й, нарешті, депресія і відчай. Якщо партнер не реагує і не встановлює зв’язок, це призводить до віддалення й відокремлення (Боулбі, 1969 р.).

ТЕРАПЕВТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ

Терапевтичні процедури для надання допомоги парам організовано в кілька етапів, які поділяються на три стадії. Перший етап зосереджено на деескалації конфлікту в парі. На цьому етапі партнери працюють над виявленням і розумінням природи свого негативного циклу, який є повторюваним і пов’язаним із глибинними проблемами прив’язаності. Терапевт допомагає кожному з партнерів отримати доступ до глибинних емоцій, які визначають інтенсивність їхніх суперечок. Ці емоції в підсумку пов’язані з проблемами прив’язаності, а не лише з поверхневими питаннями, що є предметом суперечки.

Терапевт ЕФТ допомагає кожному партнеру виявити глибинні почуття, які лежать в основі їхніх суперечок, щоб обоє могли зрозуміти, визнати та прийняти як власні, так і глибинні почуття партнера. Наприкінці цього етапу пари розуміють цикл, те, як вони несвідомо залучаються до нього й контролюються ним, роль, яку вони та їхні партнери відіграють у циклі, а також тригери, що його запускають. Замість того, щоб звинувачувати партнера в циклі та вимагати від нього змін, сам цикл стає проблемою, яку потрібно подолати та, зрештою, змінити.

Другий етап зосереджується на реструктуризації стосунків із метою змінити негативний цикл. Він починається з того, що клієнти визначають власні потреби у прив’язаності (наприклад, потреба в заспокоєнні та комфорті, пов’язана зі страхом відсутності власної цінності). Водночас партнери дізнаються про вразливість і потреби свого партнера, отримують допомогу в їх визнанні, прийнятті та розвитку емпатії до них. Нарешті, партнерам допомагають висловлювати свої потреби та бажання. Фактично, коли партнери можуть а) визначити цикл, коли він виникає; б) зрозуміти та висловити свої емоції та потреби, які підживлюють їхню реактивну залученість, і в) враховувати потреби свого партнера, вони можуть змінити негативний цикл, над яким раніше не мали або мали дуже мало контролю.

На третьому етапі пари розвивають нові, більш здорові цикли взаємодії та займають нові позиції під час вирішення старих проблем. Їхні історії конфліктів тепер менше відображають дискурс і демонструють підвищену здатність до відновлення. Вони продовжують розширювати зміни на інші сфери, щоб знайти нові рішення практичних питань.

Терапевт хвалить пару за те, що вони виробили навичку більш відкрито ділитися своєю вразливістю, чітко висловлювати свої потреби й емпатично реагувати на партнера. Їхній старий цикл, який час від часу починає проявлятися, легше переривається й замінюється іншим «танцем», чуйним, підтримувальним і таким, що сприяє стабільній прив’язаності. Терапевт направляє пару для вирішення проблем, які турбували їх і викликали непродуктивний негативний цикл у минулому. Зрештою вони розвивають нову здатність визначати, коли починається негативний цикл, розуміти власні проблеми та проблеми партнера, що лежать в основі циклу, і висловлювати свої потреби. Це допомагає їм бути менш реактивними та краще управляти своїми негативними емоціями, а також глибинними страхами й потребами. Замість того, щоб висловлювати негативні, часто критичні емоції, можна поділитися своїми вразливостями, що полегшує кожному завдання слухати, розуміти й підтримувати один одного. Ці нові реакції консолідуються в «історії стійкості», яка репрезентує наратив пари щодо їхніх нових ритуалів зближення (Джонсон, 2008 р.).

МЕТОД. СТРАТЕГІЯ ПОШУКУ ТА КРИТЕРІЇ ВКЛЮЧЕННЯ

Автори виконали перелічені далі кроки для збору досліджень, що відповідають критеріям включення в цей метааналіз. З метою пошуку досліджень, що відповідають критеріям включення в цей метааналіз, було проведено систематизований пошук із використанням таких баз даних: Academic Search Complete, CINAHL Plus, E-Journals, ERIC, Family StudiesAbstracts, Health and Psychosocial Instruments; MEDLINE, PsycARTICLES, PsycINFO, Psychology and Behavioral Sciences Collection, Social Sciences Full Text, Social Work Abstracts і SocINDEX із повними текстами з 1 січня 1999 року до 31 грудня 2017 року, під час якого вибиралися як рецензовані публікації, так і публікації, позначені як дисертації. Використовувалися такі ключові слова в публікаціях англійською мовою: «терапія, орієнтована на емоції», «емоційно-орієнтована терапія», «емоційно-орієнтована терапія пар», «емоційно-фокусована терапія пар», «емоційно- орієнтована терапія для пар», «емоційно- фокусована терапія для пар», «ЕФТ», «ЕФПТ», «ЕФТ-П»; а також «рандомізоване контрольоване дослідження», «дослідження результатів».

Дисертації було включено, щоб уникнути поширеної в журналах тенденції публікувати лише дослідження з успішними результатами (Campbell Collaboration, 2014 р.). Для цього було проведено два окремі пошуки: до першого ввійшли лише рецензовані статті в журналах, до другого лише дисертації, і в обох використовувалися ті самі ключові слова, що наведені вище. Пошук також проводився на сайті Міжнародного центру передового досвіду в емоційно-фокусованій терапії, на якому наведено дослідження ЕФТ на такій сторінці: http://www.iceeft.com/images/PDFs/EFTResearch.pdf.

Автори провели незалежний пошук, щоб переконатися, що всі потенційно підходящі дослідження було залучено. Нарешті, автори проаналізували посилання на статті, які відповідали критеріям включення, зазначеним нижче, а також статті з оглядом результатів терапії пар.

У дослідженні враховувалися лише контрольовані дослідження ЕФПТ/ЕФТ та дослідження результатів із парами, у яких до суб’єктів застосовувалася Шкала взаємної адаптації в парі (DAS) (Спан’єр, 1976 р.) або подібний інструмент оцінювання функціонування стосунків. DAS використовувалася як критерій включення, оскільки це інструмент самооцінки, який використовується парами в терапії для вимірювання рівня поліпшення стосунків. Тому дані, отримані за допомогою DAS, є основою для аналізу ефективності втручання. Крім того, рандомізовані контрольовані дослідження та дослідження результатів було використано як критерії включення, оскільки саме дослідження такого типу містять дані, які, у свою чергу, буде використано для проведення метааналізу.

СХЕМА PRISMA

За допомогою діаграми PRISMA (Мохер, Лібераті, Тецлафф і Альтман, 2009 р.) за результатами пошуку в базі даних було виявлено 8160 потенційно підходящих статей, із яких 86 статей було віднесено до РКД, а 816 статей – до досліджень результатів. Оскільки частина критеріїв включення така, як було зазначено, відповідне дослідження повинно а) бути дослідженням результатів або РКД; б) розглядати пари як об’єкти втручання та в) використовувати інструмент, що вимірював би функціонування стосунків. Ці умови зменшили початкову кількість статей із 8160 до 902. Отже, 902 статті з повним текстом було оцінено на відповідність критеріям. З 902 статей, оцінених на відповідність критеріям, 894 статті з повним текстом було вилучено через: а) невідповідність критерію РКД; б) терапія суб’єктів, інших ніж пари (наприклад, окремих осіб, сімей або груп пар), в) використання в дослідженні інструменту, який не вимірював функціонування стосунків, і г) визначення статті як такої, що дублює іншу.

Отже, до остаточного метааналітичного узагальнення було включено 9 досліджень із 902, оскільки лише 9 статей відповідали всім критеріям включення. З 9 включених досліджень лише 4 містили дані подальшого спостереження, які було використано в аналізі стійкості втручання.

АНАЛІЗ

Проводилися два метааналізи. Перший метааналіз складався з аналізу «до – після» (тобто аналізу, що вивчає поліпшення від початку терапії до її закінчення). Цей аналіз використовувався для оцінки того, чи дозволило втручання поліпшити задоволеність шлюбом протягом терапії. Другий метааналіз складався з аналізу подальших спостережень.

Цей аналіз використовувався для оцінки того,чи поліпшення, досягнуті під час терапії, збереглися під час подальшого спостереження. Для аналізу стану до й після терапії було використано індекс Геджеса, оскільки він використовує об’єднані показники стандартного відхилення, коригуючи при цьому похибку розміру популяції, особливо у вибірках розміром менше 20 (Геджес, 1981 р.). Індекс Геджеса – це показник розміру ефекту, який відображає, наскільки одна група відрізняється від іншої.

У цьому дослідженні ми вивчаємо, наскільки поліпшення групи, яка отримувала ЕФПТ/ЕФТ, відрізнялося від групи для порівняння. Для обчислення розмірів ефекту та загального індексу Геджеса використовувався статистичний пакет Comprehensive Meta-analysis (CMA). У дослідженні Наамана (2009 р.) не було наведено стандартних відхилень, які потребувались для обчислення індексу Геджеса. Ліпсі й Вілсон (2001 р.) указують, що відсутнє стандартне відхилення можна замінити стандартним відхиленням з аналогічного дослідження, у якому використовується той самий інструмент оцінки. Тому було використано результати дослідження Далтона та ін. (2013 р.).

Для подальшого метааналізу було використано тест Фрідмана (Фрідман, 1937 р.), оскільки це непараметричний статистичний тест, який використовується для виявлення відмінностей у терапії в різні моменти часу й не вимагає, щоб залежна змінна мала нормальний розподіл. У контексті цього дослідження під «багаторазовими спробами» також мається на увазі терапія до ЕФТ, терапію після ЕФТ та подальше спостереження. Тест Фрідмана було розраховано за допомогою програмного забезпечення IBM SPSS Statistics (v.23). Тест Вілкокса було використано як пост-гок аналіз тесту Фрідмана, щоб оцінити, чи поліпшення, досягнуті під час терапії, збереглися під час подальшого спостереження. Іншими словами, цей тест перевіряє, чи зміни, досягнуті наприкінці терапії, зберігаються протягом певного періоду після терапії.

Коротко кажучи, індекс Геджеса використовується для аналізу ефективності втручання при невеликому розмірі вибірки (n = 9). Хоча індекс Геджеса показує, що втручання мало ефект, він не специфікує, чи був цей ефект позитивним або негативним. Тест Фрідмана використовується для аналізу того, чи має втручання негативний ефект (терапія неефективна) чи позитивний ефект. Нарешті, тест Вілкокса аналізує, чи позитивний та/або негативний ефект зберігається після завершення втручання, або чи втручання досягає плато після завершення терапії. У таблиці 1 зазначено, чи було дослідження включено до метааналізу «до – після» та/або метааналізу подальшого спостереження.

РЕЗУЛЬТАТИ. ОПИС ДОСЛІДЖЕНЬ. ОПИС ВИБІРОК.

У таблицях 1 і 2 наведено описові дані для 9 публікацій, що відповідають критеріям відбору та які включено до двох аналізів. Для метааналізу «до – після» розміри вибірки досліджень були досить невеликими, із середнім значенням приблизно M = 14 суб’єктів у експериментальній групі та приблизно M = 13 суб’єктів у контрольній групі. Середній вік суб’єктів у різних дослідженнях коливався від приблизно 33 до 56 років. Середня тривалість стосунків становила від 10 до 29 років; однак у всіх дослідженнях, крім одного, стосунки учасників тривали від 10 до 14 років (див. таблиці 1 і 2).

Для подальшого метааналізу вибірки досліджень були досить невеликими, із середнім значенням M = 10 суб’єктів в експериментальній групі та M = 10 суб’єктів у контрольній групі. Середній вік учасників варіювався від 33 до 37 років, а середня тривалість стосунків – від 11 до 14 років (див. таблиці 1 і 2).

Таблиця 1. Розмір вибірки й розподіл метааналізу

Стаття

До – Після тестова группа (n)

Контрольна група “до-після” (n)

Група тестування під час спостереження (n)

Контрольна група тестування під час спостереження (n)

Включено в аналіз “до-після”

Включено в аналіз подальші x спостережень

Ахмаді та ін (2014 р.)

Н/Д^a

Так

Ні

Клутьє та ін. (2002 р.)^b

Н/Д^a

Ні

Так

Далтон та ін. (2013 р.)

Н/Д^a

Так

Ні

Дентон та ін. (2012 р.)

Так

Дессоль та ін. (2003 р.)^b

Ні

Так

Маклін та ін. (2011 р.)

Так

Наджафі та ін. (2015 р.)

Н/Д^a

Так

Ні

Нааман та ін. (2009 р.)

Н/Д^a

Так

Ні

Волш (2002 р.)

Н/Д^a

Так

Ні

Примітка. Метааналітичні результати РКД, використані в аналізі “до-після”, показали загальний розмір ефекту 2,09.

a – Дані не повідомляються, і їх неможливо отримати.

b – Дослідження було включено лише в аналіз подальших спостережень, оскільки попередній аналіз уже був представлений у метааналізі Джонсона та ін. (1999 р.)

c – Дослідження не було включено до аналізу “до-після”, тому розмір ефекту за індексом Геджеса не було розраховано.

Таблиця 2. Характеристики вибірки й дослідження.

Стаття

Вік

(М)^a

Тривалість стосунків (М)

Адекватна цілісність терапії

Ахмаді та ін (2014 р.)

Н/Д^b

Ні

Клутьє та ін (2002 р.)

36,90 років

11,30 років

Так

Далтон та ін (2013 р.)

43,00 років

14,00 років

Так

Дентон та ін (2012 р.)

32,90 років

Н/Д

Так

Дессоль та ін (2003 р.)

37,00 років

10,85 років

Ні

Маклін та ін (2011 р.)

Н/Д^b

Так

Наджафі та ін (2015 р.)

33,80 років

10,00 років

Ні

Нааман (2009 р.)

56,20 років

28,90 років

Так

Волш (2002 р.)

51,00 рік

Н/Д^b

Так

a – Середній вік обох партнерів разом.

b – Дані не повідомляються, і їх неможливо отримати.

ІНСТУРМЕНТИ ОЦІНКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТОСУНКІВ, ВИКОРИСТАНІ В ДОСЛІДЖЕНІ

Одним із критеріїв включення було використання в дослідженні інструменту, що вимірює функціонування стосунків. Цей критерій включення був підходящим для того, щоб гарантувати, що втручання спрямовано на задоволеність шлюбом. Майже всі дослідження використовували Шкалу взаємної адаптації в парі (DAS) (Спан’єр, 1976 р.) або її скорочену версію, переглянуту DAS.

Шкала взаємної адаптації в парі (DAS) та переглянута DAS широко використовуються в дослідженнях у всьому світі, і їх визнано надійними та прийнятними інструментами (див. Басбі, Крейн, Ларсон і Крістенсен, 1995 р.; Монтесіно, Гомес, Фемантьєс і Родрігес, 2013 р.) для тестування задоволеності шлюбом. Усі, крім двох, дослідження, про які йдеться в цьому звіті, використовують один із цих двох інструментів (див.таблиці 3 і 4).

Два дослідження використовували інші інструменти: Індекс якості шлюбу й Анкету щодо конфліктів у шлюбі. Як і DAS і переглянута DAS, Індекс якості шлюбу вимірює розлад у шлюбі (Нортон, 1983 р.). Психометричний аналіз підтверджує його прийнятність і надійність (Джонсон, Вайт, Едвардс і Бут, 1986 р. Нортно, 1983 р.; Шумм та ін., 1986 р.). Гейман, Сейерс і Беллак (1994 р.) стверджують, що він вимірює конструкти, порівнянні зі Шкалою взаємної адаптації в парі (DAS),і результат 28 або менше відповідає результату 97 або менше за DAS.

Таблиця 3. Результати метааналізу "до-після" ^a

Примітка. Результати метааналізу для РКД: індекс Геджеса = 2,09.

a – Усі бали є середнім значенням обох партнерів. Середнє зростання всіх балів відображає поліпшення стосунків, за вийнятком Ахмаді та ін. (2014 р.), Наамана (2009 р.).

b – Анкета щодо конфліктив у шлюбі.

c – Шкала взаємної адаптації в парі.

d – Переглянута шкала взаємної адаптації в парі.

e – Індекс якості шлюбу.

f – Дані не повідомляються, і їх неможливо отримати.

Таблиця 4. Результати метааналізу подальшого спостереження.^a

Примітка. Результати метааналізу РКД, використані в аналізі подальшого спостереження, дали результат Фрідмана X²(3) = 6,500, р = 0,039; тест Вілкоксона для парних рядів: Z = -, 730, р =, 465.

a – Усі бали є середнім значенням обох партнерів. Середнє зростання всіх балів відображає поліпшення стосунків.

b – Шкала взаємної адаптації в парі.

c – Використано переглянуту шкалу взаємної адаптації в парі.

d – Використано індекс якості шлюбу.

e – Дані не повідомляються, і їх неможливо отримати.

Анкета щодо конфліктів у шлюбі (MCQ) (Бараті та Санай, 1996 р.) також вимірює функціонування шлюбу. Вона базується на подібних концепціях до західних інструментів вимірювання функціонування шлюбу. Однак її адаптовано до норм іранської культури, особливо щодо відображення конфліктів. Було встановлено, що вона демонструє хорошу внутрішню надійність (Кейхайфарзане, Шахріарі, Горбаншируді, Сурізаї та Кейхайфарзане, 2011 р.). На відміну від інших трьох інструментів, використаних у цьому дослідженні, вищі бали за MCQ вказують на нижчий рівень функціонування стосунків.

Цілісність терапії

ослідження показали широкий діапазон цілісності терапії (ЦТ). Цілісність терапії означає ступінь, у якому терапія проводиться точно й послідовно. Починаючи з Ахмаді, Зареї та Фаллахчаї (2014 р.), дослідники описали те, що здавалося недостатнім рівнем ЦТ, у коротких підсумках, які буде розглянуто в кожній із дев’яти 90-хвилинних сесій терапії. Клутьє та ін. (2002 р.) провели набагато більш ґрунтовну стандартизацію протоколу терапії, починаючи з посібника з терапії. Сім студентів старших курсів клінічної психології, які мали щонайменше 1 рік досвіду роботи з ЕФТ, провели терапію під наглядом і пройшли спеціалізоване навчання з терапії пар із дітьми з хронічними захворюваннями (фокус дослідження). Нагляд за їхньою роботою здійснювався 3 години щотижня. Оцінювачі, які мали подібну до терапевтів підготовку, використовували об’єктивні критерії для оцінки узгодженості ЕФТ, використовуючи фрагменти аудіозаписів сеансів. Лише 3 % сеансів містили дії, не пов’язані з ЕФТ-терапією, а середній коефіцієнт згоди між оцінювачами становив 0,98 (Гордон-Вокер, Джолісон, Маніон і Клутьє, 1996 р.).

Дослідження Далтон та ін. (2013 р.) продемонструвало помірний рівень ЦТ, головним чином тому, що вони використовували посібник із терапії ЕФТ, написаний Джонсон (Джонсон, 2004 р.), одним із двох творців цього підходу до терапії. Терапевти пройшли 5-місячне щотижневе навчання ЕФТ, до якого входило вивчення посібника з терапії. Дентон та ін. (2012 р.) також використовували посібник із терапії Джонсон, який був основою того, що здавалося дещо кращим за помірний рівень ЦТ. Терапевти пройшли тижневе стажування, проведене Джонсон, і отримали достатній бал (не менше 40) за Шкалою слідування принципам ЕФТ-терапевта, яка є інструментом для вимірювання ЦТ. Щотижня за ними здійснювався нагляд із боку досвідчених ЕФТ-наглядачів, під час якої переглядалися відеозаписи вибраних сеансів для підвищення цілісності.

На основі опису, наведеного у статті Дессоль та ін. (2003 р.), ЦТ була недостатньою. Автори лише зазначили, що терапія проводилася шістьма аспірантами – клінічними психологами, які пройшли щонайменше один рік навчання під наглядом із ЕФТ, а також 10 годин навчання ЕФТ із депресивними пацієнтами (цільовою групою). Цілісність терапії, описана в дослідженні Маклін та ін. (2011 р.), була набагато більш суттєвою. Вони використовували посібник із ЕФТ, адаптований до вирішення проблем, із якими стикалися їхні пацієнти, партнер яких мав метастатичний рак, що прогресував. Чверть сеансів було випадково обрано для аудіозапису, які переглядала Джонсон, щоб забезпечити ЦТ. Усю терапію проводила головна авторка, Лінда Маклін.

На основі опису дослідження Наджафі та ін. (2015 р.) можна зробити висновок, що цілісність терапії була недостатньою. Дослідники склали таблицю з коротким описом різних етапів ЕФТ, яких, імовірно, дотримувалися терапевти. Цілісність терапії в Нааман (2009 р.) була більш суттєвою. Контроль за цілісністю терапії здійснювала Джонсон під час консультацій.

Клініцисти були психологами з магістерським ступенем і щонайменше 7-річним досвідом роботи з ЕФТ, і вони використовували посібник,

укладений Джонсон у 1996 році. Дослідження Волша (2002 р.) також відповідало належним стандартам ЦТ. Серед терапевтів ЕФТ були 3 магістри із сімейної та подружньої терапії, 2 стажери 2-го курсу, 1 резидент 3-го курсу та автор, який здобував докторський ступінь за програмою сімейної та подружньої терапії.

Терапевти пройшли 12-годинне навчання ЕФТ у клініці сімейної та подружньої терапії, де вивчали текст про ЕФТ, написаний Джонсон, і використовували посібник із терапії (Дентон, 2001 р.). Терапевти також щотижня або двічі на тиждень перебували під наглядом Вейна Дентона, дослідника ЕФТ та директора програми терапії сімейних і подружніх проблем. Цей нагляд, що складався з моніторингу записів і перегляду нотаток про прогрес, використовувалася для контролю дотримання моделі ЕФТ.

Розмір ефекту

Згідно з Коеном (1988 р.), індекс Геджеса від 0,20 до 0,49, від 0,50 до 0,79 та 0,80 і вище інтерпретується як «незначний», «середній» і «значний» ефект відповідно. Як зазначено в таблиці 3, сім із дев’яти перелічених досліджень мали достатньо даних для обчислення розміру ефекту. З них семи п’ять значно перевищували мінімальний показник 0,20, що свідчить про достатній розмір ефекту. Два дослідження, які не досягли мінімального показника, були дисертаціями, які не дали статистично значущих результатів за інструментом оцінки функціонування шлюбу, яким в обох випадках була Шкала взаємної адаптації в парі.

Результати метааналізу

Для визначення розміру ефекту «до – після» на групах, що пройшли терапію ЕФТ, порівняно з контрольною групою, було проведено аналіз за моделлю випадкових ефектів із індексом Геджеса, виходячи зі стандартизованої середньої різниці. Як показано в таблиці 3, результати аналізу підтвердили ефективність ЕФПТ з індексом Геджеса 2,09, 95 % ЦТІ (0,04, 4,14).

Для подальшого аналізу результати непараметричного тесту Фрідмана на відмінності між повторними вимірами показали статистично значуще поліпшення в коригуванні стосунків: χ2 (3) =6,500, p = 0,039. Медіанні рівні задоволеності шлюбом до ЕФТ, після ЕФТ й під час подальшого спостереження становили 65,9, 77,5 та 77,8 відповідно. Також було проведено пост-гок аналіз за допомогою тесту Вілкоксона. Не було виявлено значущих відмінностей між результатами після ЕФТ та під час подальшого спостереження після ЕФТ (Z = − 0,730, p = 0,465), що свідчить про збереження поліпшень під час спостереження (див. таблицю 4).

Обговорення результатів

Результати цього аналізу додають ваги зростаючій підтримці ефективності ЕФТ для пар. Індекс Геджеса в діапазоні 0,20–0,49, 0,50–0,79 та 0,80 і вище інтерпретуються як «незначний», «середній» і «значний» ефект (Коен, 1988 р.). З огляду на результат індексу Геджеса g = 2,09, отриманий у цьому метааналізі, статистична підтримка ефективності ЕФТ для пар видається значною. Слід зазначити, що цей вагомий результат було отримано попри низькі показники індексу Геджеса у двох із семи досліджень.

Ці два дослідження були дисертаціями, які було включено для протидії упередженості публікацій, адже до друку в рецензованих журналах зазвичай приймають лише дослідження з позитивними результатами. Не дивно, що ці два дисертаційні дослідження також не дали статистично значущих результатів для інструменту оцінки функціонування шлюбу.

Існує загальна підтримка ефективності ЕФТ для підтримання змін після терапії (Z =− 0,730, p = 0,465). Аналіз середніх балів чотирьох досліджень, що проводилися під час спостереження, показує, що всі вони продемонстрували поліпшення протягом терапії і, порівняно з результатами до терапії, усі продемонстрували поліпшення під час спостереження. Три з чотирьох досліджень показали, що поліпшення, зареєстровані після терапії, повністю збереглися під час спостереження.

Однак одне дослідження (Дентон та ін., 2012 р.) показало значне зниження балів після терапії. Близько 45 % поліпшення, досягнутого під час терапії, було втрачено. Це може бути пов’язано з характеристиками вибірки, яка складалася з пар, у яких дружина страждала на важкий депресивний розлад. Важка депресія може бути опосередкованим фактором у поліпшенні стосунків. Дентон та ін. (2012 р.) також зазначили, що стосунки в цій вибірці були дуже нестабільними, і чверть пар розлучилися під час дослідження. Крім того, вони зазначили, що, можливо, була проблема з дотриманням терапевтом моделі ЕФТ. Хоча середні бали подальшого спостереження все ще показували значне поліпшення порівняно з результатами до терапії, слід приділити більше уваги ефективності ЕФТ для цієї категорії пацієнтів і можливості застосування додаткових втручань.

Порівняно з метааналізом ЕФТ для пар, проведеним Джонсон та ін. у 1999 році, дослідження, оцінені в цій роботі, розширюють сферу застосування цієї методики.

До них входять оцінка результатів іранських вибіркових досліджень пар (Наджафі та ін., 2015 р.; Султані та ін., 2014 р.), які стикаються з медичними проблемами, як-от безпліддя (Наджафі та ін., 2015 р.), діти з хронічними захворюваннями (Клутьє та ін., 2002 р.), рак молочної залози (Нааман, 2009 р.) і рак у термінальній стадії (Маклін та ін., 2011 р.), а також подружжя, які борються з психологічними проблемами на кшталт депресії (Дессоль та ін., 2003 р.) і пережиті в дитинстві травми (Далтон та ін., 2013 р.). Крім того, це була перша оцінка РКД із подальшим спостереженням, і результати свідчать про збереження поліпшень після терапії. Коротко кажучи, отримані дані підтверджують ефективність ЕФТ як методу терапії пар із різними характеристиками та проблемами.

Обмеження дослідження

Істотними обмеженнями цієї оцінки є те, що а) деякі дослідження не дотримувалися суворих стандартів цілісності терапії, б) деякі дослідження мали невеликі розміри вибірки, в) кількість досліджень була обмеженою,

особливо для аналізу подальшого спостереження, г) три дослідження не було опубліковано в рецензованих виданнях і д) тривалість подальшого спостереження була різною.

Що стосується цілісності терапії (ЦТ), як описано в методології, оцінка досліджень варіювалася від недостатньої до дуже хорошої. З наданих описів три дослідження мали недостатню ЦТ (Ахмаді, Зарей і Фаллахай, 2014 р.; Дессоль та ін., 2003 р.; Наджафі та ін., 2015 р.). Інші шість досліджень, як видається, демонстрували цілісність терапії, що була принаймні прийнятною. Очевидно, що це дослідження було обмежене через невелику кількість РКД, доступних у літературі, і тому було вирішено не використовувати цілісність терапії як критерій відбору. Проте проблеми з цілісністю терапії у трьох із дев’яти досліджень послаблюють переконливість позитивних результатів.

Іншим обмеженням був невеликий розмір вибірки в оцінці результатів спостереження. Було доступно лише чотири дослідження, і в двох із них розмір вибірки в експериментальній групі становив лише 4 (Дентон та ін., 2012 р.) та 5 (Дессоль та ін., 2003 р.) осіб. Цей невеликий розмір вибірки було враховано статистично за допомогою консервативного непараметричного

тесту Фрідмана для повторних вимірювань, який все ж дав значущий результат, що втручання було успішним. Крім того, результати пост-гок тесту Вілкокса підтвердили збереження поліпшення під час подальшого спостереження. Пов’язаним обмеженням було те, що кількість досліджень, особливо для подальшого аналізу, була обмеженою.

Іншим обмеженням було те, що два дослідження не було опубліковано в рецензованих журналах. Як зазначалося раніше, Campbell Collaboration (2014 р.) запропонували, щоб уникнути упередженості журналів у метааналізах, де публікуються лише дослідження з успішними результатами, розглянути можливість включення досліджень з інших джерел, як-от дисертації.

Хоча дисертації не рецензуються, вони зазвичай підлягають ретельному розгляду комісією для забезпечення прийнятної якості досліджень і наукових робіт. Слід зазначити, що жодна з двох дисертацій не дала статистично значущих результатів (Нааман, 2009 р.; Валш, 2002 р.). Незважаючи на їхнє включення, метааналіз все ж продемонстрував надійні результати.

Останнім обмеженням є те, що тривалість спостереження була різною. Дослідження

Клутьє та ін. (2002 р.) мало найдовше спостереження – 2 роки, за ним ідуть дослідження Дентон та ін. (2012 р) і Дессоль та ін. (2003 р.), які мали 6-місячний період спостереження, і дослідження Маклін та ін. (2011 р.), яке було найкоротшим і тривало 3 місяці.

Подібно до обмежень у доступності РКД, згаданих раніше, для цього аналізу було доступно лише 4 РКД. Варто зазначити, що збереження досягнутих поліпшень є, мабуть, найскладнішим і, можливо, найважливішим результатом у дослідженні результатів терапії. Це питання розглядається в поданому далі висловлюванні, яке іноді приписують водевільському коміку В. С. Філдсу: «Кинути пити легко. Я знаю. Я робив це тисячу разів». Як і у випадку з пияцтвом, поліпшення інтимних стосунків має обмежену цінність, якщо всі досягнення втрачаються через кілька місяців.

Хоча кількість досліджень обмежена, усі, крім одного, не показали змін у результатах оцінки коригування в шлюбі між результатом після дослідження та під час подальшого спостереження. У єдиному дослідженні, яке показало деяке погіршення результатів, усе ж було збережено більше половини досягнень, отриманих під час терапії. Це дослідження мало найменший розмір вибірки – лише 4 пари на етапі подальшого спостереження. Одне з найбільших досліджень із подальшим спостереженням, яке мало вибірку з 13 осіб, продемонструвало збереження поліпшення через два роки, що є значним періодом. Додавши ці моменти до раніше опублікованих результатів, можна зробити висновок, що, незважаючи на обмежену кількість оцінених досліджень, результати все ж свідчать про збереження змін. Проте для оцінки ступеня збереження поліпшень необхідні подальші дослідження з тривалим спостереженням.

Майбутні напрямки

Очевидно, що ЕФТ стає загальновизнаною практикою, яка повинна стати частиною арсеналу методів кожного терапевта, що працює з парами. Програми підготовки соціальних працівників, а також програми з інших дисциплін, пов’язаних із терапією, усе більше цікавляться викладанням доказових моделей і включення ЕФТ посилило б ці навчальні програми. Хоча в широті рандомізованих контрольних досліджень ЕФТ із парами досягнуто прогресу, необхідне подальше розширення різноманітності цільових груп. Наприклад, дуже бракує оціночних досліджень із використанням ЕФТ у різних культурах, етнічних і расових групах, як-от афроамериканці, про які існує дуже мало досліджень (Харлі та Стенсбері, 2011 р.).

З огляду на успіх ЕФТ у парній терапії можна припустити, що ЕФТ може мати ефект у поєднанні з іншими системами. Наприклад, попередні результати свідчать про попередню підтримку ефективності ЕФТ у груповій терапії (Анча, 2004 р.; Компар і Таска, 2016 р.), сімейній терапії (Робінсон, Долганті, Стілар, Хендерсон і Мейман, 2016 р.; Ставріанопулос та ін., 2014 р.) та індивідуальній терапії (Маклеод і Елліотт, 2012.). Однак для більш надійної підтримки необхідна більш ретельна оцінка, наприклад рандомізовані контрольовані дослідження з подальшою оцінкою.

Конфлікт інтересів

Автори Кендіс К. Бізлі й Річард Еджер заявляють, що не мають конфлікту інтересів стосовно цього рукопису.

Дотримання етичних стандартів

Ця робота є рукописом під назвою: «Емоційно-фокусована терапія для пар: систематичний огляд її ефективності за останні 19 років». Ні дослідження, результати якого викладено в цьому рукописі, ні написання цього рукопису не фінансувалися.

Доступність

Автори підтверджують, що дані, які підтверджують висновки цього дослідження, доступні в статті й додаткових матеріалах.

Заява про конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність потенційних конфліктів інтересів щодо дослідження, авторства та/або публікації цієї статті.

Етичне схвалення

Оскільки це дослідження класифікується як метааналіз, рукопис не містить жодних досліджень за участю людей або тварин. Тому терапія суб’єктів відповідно до етичних стандартів NASW та APA не застосовується.

Фінансування

Автори не отримували фінансової підтримки для проведення дослідження, написання та/або публікації цієї статті.

Заява про публікацію

Автори Кендіс К. Бізлі й Річард Еджер заявляють, що рукопис під назвою «Емоційно-фокусована терапія для пар: систематичний огляд її ефективності за останні 19 років» не публікувався в інших виданнях і не подавався одночасно для публікації в інших виданнях.

Література

Ahmadi, F.S., Zarei, E. &Fallahchai, S.R. (2014).The eﬀectiveness of Emotionally-Focused CoupleTherapy in resolution of marital conﬂicts between the couples who visited the consultation centers. Journal of Education and Management Studies, 4, 118–123.

Ancha, A. J. (2004). Program evaluation of a time-limited, abuse-focused treatment for child and adolescent sexual abuse victims and their families. Dissertation Abstracts International, 64, 5770.

Barati, T., & Sanai,B. (1996). MaritalConﬂict Questionnaire. In B. Sanai,S. Falahati, & A. Houman(Eds.), Family and marriagescales (pp. 9). Tehran, Iran: Besat Publications.

Bowlby, J. (1969). Attachment and loss. New York, NY: Basic Books. Bowlby, J. (1988). A secure base. New York, NY: Basic Books.

Busby, D. M., Crane, D. R., Larson,J. H., & Christensen, C. (1995). A revision of the Dyadic Adjustment Scale for use with distressed and nondistressed couples:Construct hierarchy and multidimensional scales. Journal of Marital and Family Therapy, 21, 289–308. doi:10.1111/j.1752- 0606.1995.tb00163.x

Campbell Collaboration. (2014). Campbellsystematic reviews: Policiesand guidelines. Campbell Systematic Reviews, 1 doi:10.4073/csrs.2014.1

Cloutier, P. F., Manion, I. G., Walker,J. G., & Johnson, S. M. (2002). Emotionally focused interventions for couples with chronically ill children: A 2-year follow-up. Journal of Marital & Family Therapy, 28, 391–398. doi:10.1111/j.1752-0606.2002.tb00364.x

Cohen, J. (1988). Statistical power analysis for the behavioral sciences (2nd ed. ed.). New York, NY: AcademicPress.

Compare, A., & Tasca, G. A. (2016). The rate and shape of change in binge eating episodes and weight: An eﬀectiveness trial of emotionally focused group therapyfor binge-eating disorder. Clinical Psychology& Psychotherapy, 23, 24–34.doi:10.1002/cpp.1932

Dalton, E. J., Classen, C. C., Greenman, P. S., & Johnson, S. M. (2013). Nurturing connections in the aftermath of childhood trauma:A randomized controlled trial of emotionally focused couple therapy for female survivors of childhood abuse. Couple and Family Psychology: Research and Practice, 2, 209–221. doi:10.1037/a0032772

Denton, W. H. (2001). SHARE study treatmentmanual. Unpublished manuscript, School of Medicine, Wake Forest University, Winston-Salem, North Carolina.

Denton, W. H., Wittenborn, A. K., & Golden, R. N. (2012). Augmentingantidepressant medication treatmentof depressed womenwith emotionally focusedtherapy for couples: A randomized pilot study. Journal of Marital and Family Therapy, 38, 23–38. doi:10.1111/ j.1752-0606.2012.00291.x

Dessaulles, A. (1992). The treatment of clinical depression in the contextof marital distress. Dissertation Abstracts International, 53, 1605.

Dessaulles, A., Johnson, S. M., & Denton, W. H. (2003). Emotion-focused therapy for couples in the treatment of depression: A pilot study. The American Journal of Family Therapy, 31, 345–353. doi:10.1080/01926180390232266

Dunn, R. L., & Schwebel, A. I. (1995). Meta-Analytic review of marital therapy outcome research.

Journal of Family Psychology, 9, 58–68. doi:10.1037/0893-3200.9.1.58

Friedman, M. (1937). The use of ranks to avoid the assumption of normality implicit in the analysis of variance. Journal of the AmericanStatistical Association, 32, 675–701. doi:10.1080/ 01621459.1937.10503522

Gordon-Walker, J., Johlison, S., Manion, L., & Cloutier, P. (1996). Emotionally focused marital interventions for couples with chronically ill children. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 64, 1029–1036.

Gottman, J. (1991). Predicting the longitudinal course of marriages. Journal of Marital and Family Therapy, 17, 3–7. doi:10.1111/j.1752-0606.1991.tb00856.x

Gottman, J., & Levenson, R. W. (1986). Assessing the role of emotion in marriage. Behavioral Assessment, 8, 31–48.

Greenberg, L. S., & Johnson, S. M. (1988). Emotionally focused therapy for couples. New York, NY: Guilford Press.

Harley, D. A.,& Stansbury, K. L. (2011). Diversity counseling with AfricanAmericans. In E. Mpofu (Ed.), Counseling people of African ancestry (pp. 193–208). New York, NY: Cambridge University Press.

Hedges, L. V. (1981). Fittingcategorical models to eﬀect sizes from a series of experiments. Journal of Educational Statistics, 7, 119–137. doi:10.3102/10769986007002119

Heyman, R. E., Sayers, S. L., & Bellack, A. S. (1994). Global marital satisfaction versus marital adjustment: An empirical comparison of three measures.Journal of FamilyPsychology, 8, 432–446. doi:10.1037/0893-3200.8.4.432

Johnson, D. R., White, L. K., Edwards,J. N., & Booth, A. (1986). Dimensions of marital quality:Toward methodological and conceptual reﬁnement. Journal of Family Issues, 7, 31–49.doi:10.1177/019251386007001003

Johnson, S. M. (2004). Thepractice of emotionally focused marital therapy:Creating connection.

New York, NY: Brunner-Routledge.

Johnson, S. M. (2008). Hold me tight: Seven conversations for a lifetime of love. New York, NY: Little Brown & Co.

Johnson, S. M., Hunsley, J., Greenberg, L., & Schindler, D. (1999). Emotionally focused couples therapy: Status and challenges. Clinical Psychology: Science And Practice, 6, 67–79.

Keikhayfarzaneh, J. K., Shahriari, N., Ghorbanshiroudi, S.

Sourizaei, M., & Keikhayfarzaneh, R. (2011). The investigation of the eﬀectiveness of the solution-oriented counseling in reduction of the marital conﬂicts of two-career couples. Journal of Basic Applied Science Research, (2011, 3309–3315.

Lebow, J. L. (2014). Couple and Family Therapy: An integrative map of the territory. Washington, DC: APA.

Lipsey, M. W., & Wilson, D. B. (2001). Practical meta-analysis. Thousand Oaks, CA: Sage.

MacLeod, R., & Elliott, R. (2012). Emotion-focused therapy for social anxiety: Ahermeneutic single case eﬃcacy design study of a low-outcome case. Counselling Psychology Review,27,7–22.

Maier, C. A. (2015). Feminist-informed emotionally focused couplestherapy as treatment for eating disorders. American Journal of Family Therapy, 43, 151–162. doi:10.1080/ 01926187.2014.956620

McLean, L. M., Walton, T., Rodin, G., Esplen, M., & Jones, J. M. (2011). A couple basedintervention for patients and caregivers facing end-stage cancer: Outcomes of a randomized control trial. Psycho- Oncology, 22, 28–38.doi:10.1002/pon.2046

Minuchin, S., & Fishman,C. (1981). Family therapy techniques. Cambridge, MA: Harvard University Press.

Moher, D., Liberati, A., Tetzlaﬀ, J., & Altman,D. G. (2009). Preferred reporting items for systematic reviews and meta-analyses: The PRISMA statement. PLoS Medicine, 6(7), e1000097. doi:10.1371/ journal.pmed1000097

Montesino, M. C., Gómez, J. G., Femántiez, M. P., & Rodríguez, J. A. (2013). Propiedades psicométricas de la Escala de Ajuste Diddico (DAS) en una muestra comunitaria de parejas. Psicothema, 25, 536–541. doi:10.7334/psicothema2013.85

Naaman, S. C. (2009). Evaluation of the clinical eﬃcacy of Emotionally Focused Therapy on psychological adjustment and NaturalKiller Cell Cytotoxicity in early breast cancer. Dissertation AbstractsInternational, 69, 5044.

Najaﬁ, M., Soleimani, A. A., Ahmadi,K. H., Javidi, N., & Hoseini, K. E. (2015). The eﬀectiveness of Emotionally FocusedTherapy on enhancingmarital adjustment and quality of life among infertile couples with marital conﬂicts. International Journal of Fertility and Sterilization, 9, 238–246.

Norcross, J. C., Pfund, R. A., & Prochaska, J. O. (2013). Psychotherapy in 2022: A Delphi poll on its future. Professional Psychology: Research and Practice, 44, 363–370. doi:10.1037/a0034633

Norton, R. (1983). Measuring marital quality: A critical look at the dependent variable. Journal of Marriage and the Family, 45, 141–151. doi:10.2307/351302

Perls, F. (1973). The gestalt approach and eyewitness to therapy. San Francisco, CA: Science & Behavior Books.

Robinson, A. L., Dolhanty, J., Stillar, A., Henderson, K., & Mayman, S. (2016). Emotion focused family therapy for eatingdisorders across the lifespan: A pilot study of a 2 day transdiag- nostic intervention for parents. Clinical Psychology & Psychotherapy, 23, 14–23. doi:10.1002/ cpp.1933

Rogers, C. (1951). Client-centered therapy. Boston,MA: Houghton-Miﬄin.

Schumm, W. R., Paﬀbergen, L. A., Hatch, R. C., Obiorah, F. C., Copeland, J. M., & Meens, L. D. (1986). Concurrent and discriminant validityof the Kansas Marital Satisfaction Scale. Journal of Marriageand the Family, 48, 381–387. doi:10.2307/352405

Soltani, M., Shairi,M. R., Roshan, R., & Rahimi, C. (2014). The impact of emotionally focusedtherapy on emotionaldistress in infertile couples. International Journalof Fertility and Sterility, 7,337–344.

Spanier, G. B. (1976). Measuringdyadic adjustment: New scales for assessing the quality of marriage and similardyads. Journal of Marriage & Family, 38, 15–28.doi:10.2307/350547

Stavrianopoulos, K. (2015). Enhancing relationship satisfaction among college student couples: An emotionally focused therapy (EFT) approach. Journal of Couple & Relationship Therapy, 14, 1–16. doi:10.1080/15332691.2014.953656

Stavrianopoulos, K., Faller, G., & Furrow, J. (2014). Emotionally focused family therapy: Facilitating change within a family system. Journal of Couple & Relationship Therapy, 13, 25–43. doi:10.1080/ 15332691.2014.865976

Walsh, S. B. (2002, September). Emotion-focused couples therapyas a treatment of somatoform disorders: An outcome study. Dissertation Abstracts International, 63, 1579.

Whisman, M. A., & Uebelacker, L. A. (2006). Impairment and distress associated with relationship discordin a national sample of married or cohabiting adults. Journal of Family Psychology, 20, 369–377. doi:10.1037/0893-3200.20.3.369

Wiebe, S. A., & Johnson,S. M. (2016). A review of the researchin Emotionally FocusedTherapy for couples.Family Process, 55, 390–407. doi:10.1111/famp.12229

Wnuk, S. M., Greenberg, L., & Dolhanty, J. (2015). Emotion-focused group therapy for women withsymptoms of bulimia nervosa. Eating Disorders: the Journal of Treatment & Prevention, 23, 253–261. doi:10.1080/10640266.2014.964612

Wood, N. D., Crane, D. R., Schaalje,G. B., & Law, D. D. (2005). What works for whom: A meta-analytic review of maritaland couples therapyin reference to marital distress.The American Journal of Family Therapy, 33, 273–287. doi:10.1080/01926180590962147