Венді: Я працюю з клієнтами, які мають РДУГ, маю двох дітей із РДУГ, а також сама маю РДУГ. Я називаю себе «людиною з РДУГ» і в цій статті позначаю партнера з РДУГ як «людину з РДУГ» (підхід «інвалідність на першому місці»). Клієнти по-різному називають це: від «мій РДУГ» або «у мене РДУГ» до «людина з РДУГ». Важливо дізнатися у своїх клієнтів, що саме вони вважають за краще. Нарешті, те, що я біла, канадка і маю освіту в галузі соціальної роботи, впливає на те, як я уявляю собі людей, які мають РДУГ.

Алексін: У мого чоловіка, як і в інших близьких родичів, діагностовано РДУГ. Я працюю з багатьма парами, у яких один із партнерів має РДУГ, і багато дізналася про це, прагнучи краще зрозуміти свого чоловіка та наші стосунки, а також допомогти своїм клієнтам орієнтуватися в цій специфічній емоційній ситуації.

Який досвід ви отримали під час роботи з парами, у яких є РДУГ, і чим відрізняється або чим складніше застосування ЕФТ у роботі з цими парами?

• Цикли стали швидшими, інтенсивнішими, частішими і починаються миттєво.
• У цьому циклі є ще один учасник: РДУГ. Подібно до колишнього партнера чи пасинок та падчерок, РДУГ може виступати тригером. Ми не можемо ігнорувати це і мусимо брати це до уваги, навіть якщо саме це не є винуватцем. Це завжди буде присутнє, і ми не можемо цього змінити, але можемо змінити те, як партнери на це реагують.
• Важливо застосовувати підхід, що базується на нейроафірмації. На підготовку терапевтів у цій галузі значний вплив має медична модель інвалідності, яка розглядає інвалідність як “недостатність”. Практика, що враховує особливості роботи мозку, передбачає визнання компетентності людей з РДУГ, подолання розбіжностей замість примусу до конформізму, зменшення стресу та труднощів замість зосередження на симптомах, а також адаптацію до особливостей спілкування при РДУГ.
• Зупинити цей цикл стає складніше, коли симптоми РДУГ (на відміну від схильності до активних дій), які важко керувати або контролювати, постійно знову запускають цей цикл. Партнери реагують на це і починають вагатися, чи варто відкриватися та довіряти процесу змін.
• Емоції коливаються від крайніх проявів — таких як реакції всього тіла — до повної апатії.
• Те, що для клієнта з типовою нервовою системою може бути порушенням регуляції, для людини з РДУГ може бути нормальним станом.
• Перебивання може бути складним для людей із РДУГ. Щоб зберегти взаєморозуміння, потрібно більше похвали та валідації. Допомогти можуть такі заходи: чітко висловлювати згоду на перебивання, діяти конкретніше (наприклад, подати їм якийсь предмет або сказати «слово безпеки», якщо вони хочуть перервати) та частіше повторювати свої слова з проявом емпатії.
• Корегуляція може бути складним завданням: від узгодження енергії з тілом і голосом до уповільнення надмірної експресії (уявіть, ніби ви знімаєте ногу з педалі газу, а не натискаєте на гальма), або допомоги у формулюванні внутрішніх відчуттів словами через проблеми з розпізнаванням і розумінням внутрішніх сигналів (проблеми з інтерцепцією, пов’язані з особливостями роботи мозку).
• Складно знайти місце для переживань партнера, який не має РДУГ, не викликаючи при цьому почуття сорому у людини з РДУГ.
• Якщо терапія не буде залишатися цікавою, людина з РДУГ може втратити інтерес — будьте готові запропонувати нові думки або нові підходи до проведення інтервенції.
• Можливо, слід більш чітко роз’яснити приховані цілі терапії (тобто, як брати участь у терапії), оскільки деяким людям із РДУГ може бути складно розпізнавати соціальні сигнали.
• Здійснюйте консолідацію (мінірух Танго 5) кожні кілька кроків. Це дозволяє зробити заохочення миттєвими, ефективними та мотивуючими.
• Особливості спілкування при РДУГ (наприклад, багатослівність, відхилення від теми, труднощі з самовираженням) можуть ускладнювати виконання етапу «Ф» в ЕФТ.
• Клієнтам може бути важко запам’ятати все, що відбувалося між сесіями, а також закріпити зміни, досягнуті під час сесії. У такому разі корисним може бути надсилання підсумкового звіту про сесію після її завершення.
• Нам слід розібратися, що таке РДУГ, що таке цикл, а що є поєднанням обох? Якщо поведінку, пов’язану з РДУГ, розглядати як схильність до певних дій, це призводить до зменшення відчуття власної відповідальності та посилення осуду щодо того, що є частиною особливостей роботи мозку. Багато симптомів та проявів РДУГ можна помилково сприймати як схильність до активних дій або до усамітнення.

 

На що слід звертати увагу під час спілкування з партнером, який страждає на РДУГ?

До десятирічного віку дітей із РДУГ критикують приблизно в шість разів на день частіше, ніж їхніх однолітків із типовим нейророзвитком. Вони можуть не вписуватися в колектив, докладати більше зусиль, але досягати менших результатів, а їхні симптоми РДУГ можуть сприйматися як моральна вада. Багато людей із РДУГ мають дуже недосконалу модель уявлення про себе, інших та світ.

Люди з РДУГ, у яких діагноз був поставлений у дитинстві, можуть мати медичні та академічні травми та більше соціальних проблем (знущання, проблеми у стосунках, конфлікти з батьками та авторитетами). Люди з РДУГ, у яких діагноз був поставлений у дорослому віці, можуть переживати роздуми про минулі події та втрати, де РДУГ, що не отримував підтримки, заважав академічному, соціальному та професійному успіху. Міфи та стигматизація щодо РДУГ поширені, і це заважає визнати проблеми та звернутися по допомогу.

Хоча це правда, що без активної участі самого пацієнта з РДУГ у контролі своїх симптомів багато чого змінити не вдасться, нам слід уникати акцентування уваги на цьому як на необхідній умові успішного лікування. Якщо зосередитися на обох партнерах і спочатку зайнятися циклом взаємодії, а не самим захворюванням, це дозволить більш м’яко переконати пацієнта у важливості терапії. В ідеалі обидва підходи слід застосовувати одночасно.

Вміння налагодити контакт має вирішальне значення під час формулювання діагнозу, оскільки деякі клієнти можуть бути надто чутливими до цього питання через страх відмови або травматичні переживання, пов’язані з діагнозом, тоді як інші, навпаки, хочуть, щоб ви чітко сформулювали діагноз і використовували його для осмислення ситуації.

 

На що слід звертати увагу під час спілкування з партнером, який не страждає на РДУГ?

Партнери, які не страждають на РДУГ, відчувають сильне почуття безпорадності та відчаю, але навіть у науковій літературі їх ігнорують. Більшість підходів до сімейної терапії вимагають від них ще більших зусиль, хоча вони й так вже виснажені, а будь-яку критику чи звинувачення вони сприймають дуже гостро. Нам слід усвідомити, що їхній гнів зумовлений не лише безпорадністю та прагненням відчути свою значущість — перебувати в ролі того, хто терпить РДУГ, може бути справжнім випробуванням – але й з того місця, яке кричить, щоб «це» припинилося.

Уявіть, що вас ранять або кидають, знову і знову, незважаючи на те, що ви повідомили про свою рану та вразливість коханій людині, а та сама травма продовжує повторюватися. Повторюваність цього патерну, незважаючи на багато різних спроб висловити свій біль навіть м’яко та вразливо – та той факт, що це часто забувається або що ця інформація не доступна у потрібний момент для їхніх партнерів, може відчуватися для них як хронічна емоційна тортура. Звичайно, партнери без РДУГ кричать з гнівом, гіркотою, образою. Але найбільше вони можуть відчувати себе ображеними та самотніми. Жахливо самотніми.

Безнадія реальна, бо немає нічого, що ВОНИ можуть зробити, щоб змінити роботу мозку свого партнера. Потреби партнерів без РДУГ можуть бути глибоко знехтувані, і вони можуть намагатися піклуватися як про себе, так і про свого партнера. Якщо ми не приділимо час, щоб визнати та валідувати цей біль і безпорадність, і занадто швидко перейдемо до вразливості, то вони можуть відчувати, ніби їх просять стрибнути з обриву, вірячи, що їх підхоплять, коли вони абсолютно не можуть бути впевнені, що це станеться, а досвід раз за разом вчив їх, що їх, ймовірно, не підхоплять. Нарешті, багато партнерів, які не страждають на РДУГ, розуміють, що їхній партнер не має наміру їх образити, і можуть відчувати сильне почуття провини за те, що мають потреби, що ще більше ускладнює налагодження контакту.

 

А що робити, якщо обидва партнери мають РДУГ?

Тут слід враховувати гендерні ролі, оскільки література щодо нецисгендерних та негетеросексуальних пар практично відсутня. Зверніть увагу на того партнера, який найбільше компенсує ситуацію. Література та наш власний досвід показують, що в більшості випадків це, як правило, жінка (у гетеросексуальній парі). Відомо, що гендерні очікування щодо жінок впливають на прояви РДУГ. У дитинстві діагностують менше жінок, і вони мають більше компенсаторних стратегій та більших соціальних вимог щодо фізичного, психічного та емоційного навантаження в домогосподарстві. Хоча жінки можуть перебувати у стосунках, на які впливає РДУГ, І мати РДУГ, у стосунках вони можуть поводитися більше як люди без РДУГ. Звичайно, ситуація є складнішою, коли обом партнерам діагностують РДУГ, але вони також можуть мати взаємодоповнюючі сильні сторони та взаєморозуміння завдяки схожим труднощам.

 

Чим наша практика відрізняється від інших? Що ми додаємо, відкидаємо або змінюємо у своїй практиці ЕФТ?

Усі сеанси сімейної терапії для пар, у яких один із партнерів страждає на РДУГ, включають психологічну освіту, навчання адаптивних стратегій спільного подолання РДУГ, а також роботу з неадаптивними моделями стосунків. Ми поєднуємо всі ці елементи в рамках процесу ЕФТ, застосовуючи підхід «знизу вгору».

 

ОЦІНЮВАННЯ:

У разі наявності підтверджених або ймовірних когнітивних відмінностей ми звертаємо увагу на спільні проблемні моменти, пов’язані з РДУГ, такі як конфлікти щодо розподілу домашніх обов’язків, забудькуватість, фінансові питання, імпульсивність, проблеми з працевлаштуванням, запізнення та фізичний контакт. Ми визначаємо, чи працює пара як команда з РДУГ, а також ступінь реактивності на такі виклики, як звинувачення, моральні судження (наприклад, сприйняття РДУГ як ліні), захисна позиція, надмірна компенсація та уникнення обговорення РДУГ. Важливо оцінити, чи цикл навколо РДУГ є настільки складним, що людина з РДУГ уникає терапії, а також рівень вигорання у партнера.

Під час індивідуальних сесій ми аналізуємо рівень адаптації, функціональні наслідки та травми, пов’язані з РДУГ, як минулі, так і ті, що виникають у стосунках, щоб виявити можливі порушення прив’язаності, пов’язані з РДУГ, а також вигорання у осіб, які доглядають за дитиною.

 

ЕТАП 1:

Як і у випадку з клієнтами, що пережили травму, перший етап передбачає цілеспрямовані заходи, спрямовані на стабілізацію стосунків у парі.

Ми додаємо психоосвіту щодо РДУГ. Ми використовуємо такі твердження щодо РДУГ, як: «Ти повинен спробувати інакше, а не сильніше», «Функціонування ДІЙСНО нерівномірне» (наприклад, маєш ступінь магістра, але не можеш скласти білизну), «Збільшення стимуляції може покращити концентрацію» або «Звісно, важко завершити це завдання, коли результат не приносить задоволення!!» Ми досліджуємо РДУГ на основі досвіду, просячи людину з РДУГ поділитися тим, що відбувається в її мозку, та використовуючи інтервенції ЕФТ для поглиблення та посилення її емоційного досвіду. До кінця першого етапу ми прагнемо досягти кращого розуміння та адаптації до РДУГ, щоб пара могла побачити, як вони обоє сприяють цьому циклу, і що цей цикл заважає їм справлятися з РДУГ. Якщо раніше терапії уникали, саме на цьому етапі людина з РДУГ зазвичай стає більш сприйнятливою до дослідження, і ми можемо допомогти їй отримати доступ до медичної терапії.

Залежно від пари, може виникнути необхідність запровадити більш чітку структуру між сесіями та запропонувати певні стратегії, щоб мінімізувати вплив симптомів на основні проблемні моменти. Наприклад, більшість пар не обговорюють розклад на тиждень та очікування щодо того, хто що і коли має робити. Коли до цього додається РДУГ, це може все погіршити, оскільки партнер без РДУГ очікуватиме, що його партнер із РДУГ мислитиме так само, як він, і бачитиме те, що є очевидним. Оскільки їхні мізки обробляють інформацію інакше, вони можуть легко забути те, що є очевидним, це дуже відрізняється в кожному мозку.

Алексін під час щотижневих зустрічей заохочує своїх клієнтів вчитися планувати тиждень, ставлячи невеликі досяжні цілі та чітко визначаючи конкретні очікування щодо змісту завдань і способів їх виконання. Вона також рекомендує скласти спільний план дій та створити систему нагадувань для людей з РДУГ. Венді інтегрує та демонструє стратегії для людей з РДУГ, заохочуючи сенсорні перерви (наприклад, дивитися у вікно на дерева, рухатися на обертовому стільці, покласти на коліна вагу, зайняти руки, поки партнер розмовляє, щоб підвищити концентрацію), сенсорні інструменти (наприклад, приглушення світла, затички для вух, що фільтрують шум, генератор білого шуму, дифузор повітря) та інструменти управління часом, такі як візуальні таймери, що допомагають у виконанні завдань. Зменшення сенсорного перевантаження для деяких людей з РДУГ може привести до поліпшення уваги та концентрації з мінімальними зусиллями. Інші заходи можуть полягати у заохоченні підтримки поза межами дому (наприклад, у школі чи на робочому місці, особливо якщо це передбачено законодавством/фінансується у регіоні клієнта), оскільки це також може дозволити людині з РДУГ мати більше ресурсів вдома, де вони часто пов’язані з витратами. Ці заходи щодо РДУГ можуть значно зменшити тригери, якщо їх застосовувати послідовно, а також можуть сприяти деескалації.

 

ЕТАП 2:

Терапевт повинен залучити партнера до процесу, щоб той міг поділитися своїми страхами та вразливими сторонами щодо РДУГ, що може допомогти подолати травми, пов’язані з труднощами, спричиненими цим розладом. Пари разом проходять процес усвідомлення, висловлюючи каяття за те, як вони поводилися, намагаючись впоратися з РДУГ та пристосуватися до нього до початку терапії. Переживання втрати тих стосунків, які вони сподівалися мати, може стати важливим кроком на другому етапі. Як для людини з РДУГ, так і для її партнера можуть бути коригувальні переживання, пов’язані з минулими травмами, пов’язаними з РДУГ. Це стає буфером для життя у нейротиповому світі з нейродивергентним мозком.

Надзвичайно важливо, щоб у процесі спільного поводження з РДУГ сформувалася певна стабільність, а також нові звички та стратегії, особливо з огляду на те, що ми просимо партнера, який не страждає на РДУГ, йти на ризик і вірити, що його партнер буде поруч і стане надійним. Цей процес може бути подорожжю на кшталт «крок вперед, два кроки назад», і необхідно дотримуватися обережності: рухатися повільно, переконуючись, що ви маєте повну увагу людини з РДУГ перед вразливою інсценізацією, а також застосовувати стратегії підтримки та терапії РДУГ, щоб захистити роботу, яку ми виконуємо під час сеансу.

 

ЕТАП 3 — КОНСОЛІДАЦІЯ:

На цьому етапі пари, можливо, все ще експериментують із новими підходами, тому терапевту слід перейти до коучингу з питань РДУГ, щоб інтегрувати стратегії, спрямовані на вирішення їхніх проблемних моментів. Етап закріплення може тривати довше, щоб вони могли перевірити, що працює, а що ні, спробувати діяти інакше, а не наполегливіше, а також прийняти та подолати розбіжності. На третьому етапі стає можливим радіти тому, що є, замість того, щоб прагнути того, чого немає.

 

Що ми вважаємо перевагами та сильними сторонами цього аналізу?

Люди з РДУГ зазвичай можуть досягати кращих результатів, ніж люди з типовою нейрологічною структурою, якщо їм це цікаво. Вони часто відзначаються невгамовною допитливістю, грайливістю, креативністю та енергійністю, а їхній ентузіазм є заразливим. Ми помітили, що люди з РДУГ, хоч і чутливі, часто співчутливі та легко пробачають. Жити з людиною, яка має РДУГ, ніколи не нудно, це ніби мати джерело молодості прямо у себе вдома. Вони можуть зрушити гори, безстрашні, підприємливі та дуже добре вміють вирішувати справи в режимі реального часу.

 

Які поради можна дати терапевтам, що практикують ЕФТ і працюють із парами, у яких один із партнерів має РДУГ?

• Дізнайтеся про РДУГ та його особливості.
• Будьте уважними, коли помічаєте реактивність у кімнаті — чи це через РДУГ, цикл чи й те, й інше?
• Будьте готові вловити сильну емоцію та проявіть до неї інтерес. Якщо це первинна емоція, залишайтеся поруч із клієнтом, а якщо це реактивність, будьте активнішими, щоб зняти ногу з педалі газу.
• Робота над собою як терапевта є надзвичайно важливою – як для спільного регулювання енергії РДУГ, так і для подолання власних нейронормативних упереджень.
• Постарайтеся знайти і зберегти в собі місце для роздратованого, виснаженого партнера, який не має РДУГ.
• Зверніться за супервізією до терапевта з ЕФТ, який має досвід роботи із РДУГ, щоб не залишатися наодинці з цією проблемою!

 

Алексін Томпсон-де Бенуа, психолог FSP, ліцензований сімейний та подружній терапевт (LMFT), терапевт з ЕФТ, супервізор та тренер

Венді Гейдж, магістр соціальної роботи (MSW), зареєстрований соціальний працівник (RSW). Терапевт з ЕФТ та кандидат на посаду супервізора.