Терапевтична дитяча казка про дівчинку Надійку, яка під час війни втратила тата, дім і мамин теплий погляд. Біль, страх і розгубленість стали для неї надто великими, і щоб вижити, вона ніби перетворюється на ляльку, завмирає, щоб не відчувати.

Одного дня поруч з’являється хлопчик Матвій, який теж пережив втрату. Його присутність, співчуття й живе серце поступово допомагають Надійці знову відчути себе живою, прожити біль, торкнутися любові, знайти шлях назад до мами і до власної душі.

Ця казка  образ ніжного терапевтичного процесу, створеного за принципами емоційно-фокусованої-терапії, де сила зцілення народжується у справжньому контакті та співпереживанні. Казка написана надзвичайно талановитою авторкою Тетяною Кучер, психологинею, емоційно-фокусованою терапевткою.

Нижче казку можна завантажити.